ПЕТРО АНТИП
Архітектор, скульптор, живописець, графік, громадський діяч.
Народився 1959 року в м. Горлівці Донецької області, Україна. У 1980–1984 роках навчався на відділенні скульптури в Пензенському художньому училищі ім. академіка К. А. Савицького (РРФСР). Паралельно вивчав малярство та графіку. У 1982–1986 роках продовжував навчання в скульптурних майстернях В. Цоя та О. Бема.
Із 1988 року – член Національної спілки художників України.
1990 рік – стипендіат Спілки художників СРСР.
Із 2009 року – заслужений художник України.
Із 2014 року живе та працює в Києві.
Лауреат Міжнародного скульптурного симпозіуму «Медобори» в м.Тернополі (1990). Ініціатор, співорганізатор і учасник трьох міжнародних скульптурних симпозіумів у м. Горлівці (1989), м. Донецьку («Український степ–2006») та м. Святогірську («Український степ–2007»). Співзасновник творчої групи «Схід» і галереї «Схід-Арт» у м. Горлівці (1989).
Автор проєкту «Фонтан життя» в м. Запоріжжі (2005), який увійшов до «Історії українського мистецтва» (т. 5, 2007); фонтана «Грошеве дерево» в с. Озерне під м. Донецьком (2009); пам’ятника П. Горлову (1999); співавтор пам’ятників Т. Шевченкові в м. Горлівці й м. Добропіллі; академіку М. Амосову на Байковому кладовищі в м. Києві (разом із О. Дяченком, 2003); Ф. Єнакієву (2010), поету С. Руданському в м. Калинівці Вінницької області (2014); видатному українському композитору та хоровому диригенту М. Леонтовичу (2018) і Т. Шевченку (2019) в м. Покровську Донецької області. 2016 р. спільно з італійським архітектором Р. Боателлі Петро Антип переміг у тендері на проєкт реконструкції площі Миру в м. Краматорську Донецької області.
Твори Петра Антипа знаходяться в музеях, галереях (Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал», Національний художній музей України, Національний музей Тараса Шевченка, Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Донецький обласний художній музей, Вінницький обласний художній музей, Горлівський художній музей, Музей сучасного українського мистецтва Корсаків) і приватних колекціях України, США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Швеції та Росії. Полотна майстра були закуплені Спілкою художників СРСР і Міністерством культури України.
Про творчість митця знято сім документальних фільмів. Ім’я Петра Антипа ввійшло до наступних видань: каталогу «Погляд. Єдність 100 українських мистців світу – 100-річчю українських поселень в Канаді» (1995); альбому «Мистецтво України ХХ століття» (2000); «Енциклопедії сучасної України» (2001); «Історії українського мистецтва» (т. 5, 2007); каталогу виставки «De Profundis (З глибин…). Віхи української пластики» (Мистецький Арсенал, 2009) і т.д.